День, ніч і навпаки,
Ніч день з іншої строки.
Я, мої листи,
Олівець і нарешті ти
Є він, нема її
Вся любов на хентаї.
Малюю тебе, малюю хентаї.
А тіло моє вогнем обпікає.
Бо ніби ножем свої візерунки,
Простим олівцем відверті стосунки.
Де, де та межа
Тобі я своя-чужа
Веде лінія…
Не мене — твоє ім’я.
Він є, але він п’є
Її тіло, не моє.
Олівцем, ніби променем,
Намалюю іншою мене
Малюю тебе, малюю хентаї.
А тіло моє, вогнем обпікає.
Бо ніби ножем свої візерунки,
Простим олівцем відверті стосунки.
Тіло… Вогнем…
А тіло як вогнем…
Я відчуваю тебе…
А тіло як вогнем
А тіло… А тіло…
Я відчуваю!
І я малюю на хентаї, хентаї,
Всьго чого в житті не має, не має.
Минає день і ніч минає, минає.
Тебе малюю на хентаї, хентаї.
Малюю тебе, малюю хентаї.
А тіло моє, вогнем обпікає.
Бо ніби ножем свої візерунки,
Простим олівцем відверті стосунки
А тіло як вогнем...
А тіло як вогнем…
Я відчуваю тебе...
А тіло як вогнем!
Я відчуваю тебе,
А тіло… А тіло…
Я відчуваю!
Малюю тебе, малюю і знаю,
Це не в житті, це на хентаї…